Там, де попит перевищує пропозицію

 

Чернігівщина – це край, де з радянських часів відносно непогано збереглося великотоварне виробництво молока. Згідно з інформацією Міністерства агрополітики 2010-го рокупоголів’я великої рогатої худоби в областісягнуло 149,6 тис. голів. Правда, у червні 2011-го воно скоротилося до 143,4 тисячі (95,9%).  Минулого року Чернігівщина посіла третє місце, з-поміж інших областей України, за кількістю молока, поставленого на промислову переробку, – після Полтавщини та Сумщини. Цікаво, що саме тут, в області більш-менш «промислового» молока (частка сільгосппідприємств 66,6%), з’явилися перші в країні виробники, які за вибором напрямку розвитку відрізняються від інших. Їхня технологія виробництва має одну мету: створити для корови найкомфортніші умови, наближені до природних, та максимально скоротити шлях молока до споживача.  Така технологія вимагає дотримання багатьох особливостей утримання, годівлі та догляду. Тож труднощів вистачає. І все це заради того, щоб отримати органічне молоко, в якому до моменту споживання буде збережено всі ті якості, за які його називають «еліксиром життя».

 

Господарства, де виробляють таке молоко, розташовані на півночі області, у Городнянському та Семенівському районах, і належать до групи компаній «Етнопродукт». Саме у керівника групи, Олега Жуковського, вперше з’явилася ідея виробництва органічного молока. Спершу  амбіції скромно обмежувалися бажанням забезпечити свіжим і якісним молоком власну родину та кількох знайомих і друзів. Логіка була проста: чим менше операцій з обробки зазнає молоко на шляху до споживача, тим більше в ньому залишиться корисних речовин і мікроелементів.  Невдовзі з’ясувалося, що попит на таке молоко є, до того ж чималий. Тоді вирішили розвивати цей напрямок як комерційний.

 

Роман Макухін, голова правління «Етнопродукту», згадуючи, в яких умовах починали розвивати органічне молочарство, наголошує: «Всі ми прекрасно розуміли, що, маючи в руках стару колгоспну інфраструктуру, яку до того ж упродовж останніх років було практично зруйновано, ми не могли розраховувати на високу якість молока тільки завдяки  новим технологіям.  Тому перше, що ми зробили, – добилися елементарної гігієни доїння, дисципліни та належного миття доїльного обладнання. Наступним кроком стало встановлення доїльних залів. На двох фермах у нас використовується система молокопроводів, а на інших досі корів доять у бачок. Однак при цьому їх особливо ретельно миють, дотримуються всіх вимог гігієни, а також своєчасно міняють гуму в доїльних апаратах. Зараз робимо наступний крок – купуємо литовські системи мобільного доїння: доярки йдуть до корів і доять їх у полі. Ці системи оснащено електричними генераторами, передбачено можливість і доїння, і охолодження. Таким чином шлях молока від вимені до кінцевого споживача мінімізується».

 

Як і більшість інших, компанія змушена розв’язувати  безліч супутніх проблем: як уже згадувалося, радянська інфраструктура майже зруйнована, немає ні доріг, ні водопостачання. Щоб створити нову, треба значні інвестиції. Але органічне молочарство потребує простішої інфраструктури, бо корів слід обов’язково випасати на пасовищі, тобто корова йде на поле, а не «поле» (тобто корми) везуть до неї. Взимку коровам також намагаються забезпечити щоденний моціон: на «Етнопродукті» вони живуть у корівнику, неприв’язані, а годують тварин на свіжому повітрі.

 

Розвиток молочного скотарства для компанії означає виробництво виключно органічного молока. При загальному поголів’ї 2400, молочне –близько 900 корів. У Травневому, наприклад, понад 200 голів. Звідтіля молоко везуть просто до київських крамниць. У планах відновлення комплексу на 1500 тварин молочного поголів’я.

 

Група «Етнопродукт» першою в Україні отримала технічні умови на сире молоко як кінцевий продукт. При цьому зрозуміло, що його обов’язково повинні продавати з позначкою «Підлягає обов’язковому кип’ятінню». Це вимога законодавства.

 

Роман вважає, що швидко, та ще й без сторонньої допомоги, перейти на органічне скотарство дуже складно. Потрібен час. У господарстві поки що все тримається на ентузіазмі. 2010-го року, розраховуючи на обіцяну 50-відсоткову державну допомогу для будівництва нових корівників, компанія трохи загальмувала активність, вибраковувала тварин, поголів’я стало меншим. Допомоги не дочекалися, і тепер подальші плани будують розраховуючи виключно на власні можливості.

 

2008-го року, коли на підприємство прийшов Олег Олексійович Жуковський, напрямок розвитку господарств одразу переорієнтували на органіку. Поступово ідея виробництва органічних продуктів визріла, що й зумовило створення аграрно-органічної групи. Вибір був однозначний, попри економічні перестороги. Органічне сільське господарство – це ціла філософія, вибір якості життя і розуміння того, що в перспективі тільки воно дасть змогу зберегти природу,   родючість землі, здоров’я тварин і, зрозуміло, людини.

 

На шляху до визнання органічним молока, що виробляють на «Етнопродукті», була одна специфічна проблема. Виявилося, що в Україні на той час не було законодавчих норм сертифікації органічної продукції. Та й узагалі, законодавство в цій царині перебуває, так би мовити, у зародковому стані. 21 квітня 2011 року закон «Про органічне виробництво» Верховна Рада України розробила й ухвалила. Однак 20 травня Президент повернув його з зауваженнями щодо розмежування відповідальності й компетенції різних структур із контролю й сертифікації органічного виробництва, а також щодо визначення критеріїв придатності угідь. Недоліком закону також було названо відсутність комплексного законодавчого регулювання підприємницької діяльності в царині органічного виробництва та необхідність керуватися підзаконними актами.

 

З огляду на законодавчу невизначеність «Етнопродукт» ще три роки тому звернувся з запитом про сертифікацію щодо відповідності вимогам органічного аграрного виробництва до швейцарського інституту IMO(www.imo.ch). Після міжнародного аудиту такий сертифікат було отримано. Таким чином, «Етнопродукт» – поки що єдина в Україні аграрна компанія, яка пропонує споживачеві сертифікований органічний продукт – молоко.

 

Наталя Ничипорчук, директор із маркетингу компанії «Етнопродукт» (на фото -- ліворуч, поруч із технологом Світланою Панфутовою), розповіла про основні вимоги до господарства для його сертифікації: «Це доволі тривала процедура. Передовсім аудитори дивляться, де розташоване господарство: наскільки воно далеко від доріг та потужних промислових підприємств. Важливо також, щоб поблизу не було поля, де застосовують хімічні добрива. Основним показником для сертифікації є склад ґрунту. Для деяких агрогосподарств це проблема, бо треба тривалий час не використовувати добрива, перш ніж ґрунт визнають придатним для органічного сільського господарства. Нам було простіше: більшість земель за останні роки перетворилися на цілину, окремі ділянки заросли перелісками – адже їх ніхто не обробляв. Не було б щастя, так нещастя помогло: занедбаність виявилася сприятливою для органіки, бо природа встигла ожити. Тому сертифікат на землю ми отримали за рік. Ще за рік – на продукцію рослинництва. У вересні 2010-го року одне з наших молочних господарств отримало міжнародний сертифікат IMOна молоко, а в січні 2011-го такий же сертифікат одержала й решта наших молочних господарств.

 

Таким чином, зараз уся наша продукція сертифікована як органічна. До речі, термін дії сертифіката не довічний, щороку проводиться інспекція на відповідність. До того ж, за міжнародними правилами, один і той самий інспектор не має права перевіряти одне й те ж господарство більше, ніж тричі. Дуже допомагають популяризувати українське органічне землеробство такі починання, як, наприклад, українсько-швейцарський проект «Еко-Лан Україна». Його головний виконавець – Асоціація учасників біовиробництва «БІОЛан Україна» (2002 р.). Велика їх заслуга в тому, що курс органіки почали викладати в провідному аграрному університеті країни. Крім того, вони брали участь у розробці та лобіюванні закону про органіку та захист інтересів виробників органічної продукції. Коли нема законодавства, роль таких проектів та громадських організацій дуже  важлива».

 

Молочне стадо, яке дісталося компанії «Етнопродукт», спочатку називали «зоопарком»: це були корови переважно породи українська чорно-ряба і ще трохи – сименталки. При цьому було дуже багато старих. Для оновлення стада корів не завозили, використовували власні можливості. Основну мету племінної роботи визначили просто: отримати здорове стадо, стійке до захворювань та, бажано, продуктивніше. Що стосується останнього, в органічному тваринництві є межа: корова кожної породи за сприятливих природних умовдає певну кількість молока і не більше. Експерти вважають, що штучні методи збільшення надоїв змушують тварин страждати. Тому вирішили так: стадо формувати тільки на основі локальних порід, дотримуючись правил органічного тваринництва. Ці правила дозволяють штучне запліднювання, і воно активно застосовується під керівництвом Світлани Коробської, головного технолога з племінної справи. Вона розповіла про особливості своєї роботи і показала тих бичків, які народилися взимку і зараз утримуються в «райських» умовах у фруктовому саду. Частину бичків одержали за допомогою  штучного запліднення, інших – природним шляхом. За планами, у майбутньому «Етнопродукт» повністю  перейде на природне запліднення. Світлані доводиться брати участь і у вибраковуванні, хоча морально це нелегко. З іншого боку, треба позбуватися корів із задавненими маститами, хронічно хворих і залишати в стаді найздоровіших.

 

Телички і бички утримуються окремо за віковими групами. Не допускається синхронізація. Отелення відбувається взимку – така особливість органічного тваринницва. Пізньої осені надої падають, а з січня, коли корови теляться, зростають. Усіх теличок залишають для вирощування, випоюють 4-5 місяців і «сортують», відбираючи народжених від гарних корів, які дають смачне молоко з високим вмістом білку та жиру.

 

До вибраковки спеціалісти компанії ставилися по-різному – був і спротив. Однак була й мета – відмовитися від використання антибіотиків. З хронічно хворими коровами, які дають таке само хворе потомство, добитися цього неможливо. І от мети досягнуто: з січня 2011-го року жодній корові не робили ін’єкцій антибіотиків. А ще дійшли висновку, що в подальшому при формуванні стада треба віддавати перевагу коровам м’ясних порід, які хоч і дають менше молока, але воно жирніше. Крім того, такі корови стійкіші до захворювань.

 

На «Етнопродукті» вибудували чітку систему профілактики маститів, досягли належного рівня гігієни, часто змінюють гуму в доїльних апаратах.  Важливим чинником є  присутність молочного технолога під час кожного доїння. Світлана Панфутова має досвід і дуже суворо стежить за дотриманням усіх правил роботи молочної лабораторії. Варто зауважити, що доярок було досить важко переконати, що боротися з маститами треба не ін’єкціями, а за допомогою масажу вимені з використанням природних олій – камфорної, лаврової чи олії чайного дерева. Але оскільки від стану здоров’я корови залежить зарплата доярок, то й результат їхніх зусиль помітний – вони до такого підходу звикли. При цьому показник кількості соматичних клітин вибрали на рівні не більше 250-300 тис. А коли потрібні заходи дієвіші за масаж, використовують дуже дорогий імпортний гомеопатичний препарат, який не впливає на якість молока. Корів перевіряють на мастит під час кожного доїння – для цього є окремий відповідальний спеціаліст.

 

Таким чином, високих показників безпечності і якості молока досягли і без «космічних технологій» – за допомогою простих правил гігієни, яких дотримуються постійно і системно.

 

Органічне скотарство має свої особливості годівлі – певні вимоги до кормів, режиму харчування, утримання молочного стада та молодняку.

 

Група «Етнопродукт» крок за кроком повертає до сільськогосподарського обороту землі, які роками простоювали. Відсутність хімікатів у ґрунті як наслідок тривалого вимушеного простою -- це, звичайно,  для органічного землеробства плюс. Однак від зарослих кущами й деревами пасовищ користі небагато. Стадо треба забезпечувати органічними кормами. Для цього наполегливо формуються хороші пасовища: сіють багаторічні трави, аналізують отриманий «букет», щорічно досівають траву. Все це робиться для того, щоб отримати максимально поживні корми. При цьому враховуються і кислотність ґрунту, і те, які трави традиційно використовувалися у цій місцевості.

 

Концепція утримання і годування така: максимальне природне випасання. Для годування використовують корми, які вирощують та заготовляють самі. Таким чином, потреби купувати органічні корми немає. Заготовляють сіно, житній сінаж, лугові трави, вику, люпин, пелюшку. Взимку додають до раціону концентровані корми – пшеницю і овес, які також заготовляють самостійно. Шротом корів не годують.

 

Сою, з огляду на те, що нині ця культура, на жаль, значною мірою генетично модифікована, не використовують.  А от борошно, яке люблять корови, їм дають щоденно по 3 кг на голову.  Щоб замінити сою як джерело білку, вирощують низькоалкалоїдний люпин. Ним не тільки годують молочне стадо – його ще й продають до Голландії. Планують придбати екструдер для переробки люпину на гранули, які особливо подобаються коровам.

Зимою тварини живуть у корівниках, але місця для моціону достатньо: у господарстві дотримуються норм органічного скотарства щодо площ – 6 кв. м на корову. Поступово переходять на утримання в корівнику з кормовим столом. Штучне підвищення апетиту тварин заборонено, барду не використовують ні за яких умов, так само як і гормональні препарати.

 

Телят випоюють органічним молоком упродовж 5-6 місяців. З п’ятого-шостого дня від народження їм дають грубі корми, борошно, солому. Крім чистої води, їх також поять відварами деревію та звіробою. На певному етапі телят ділять на різні групи (за статтю і віком) для роздільного утримання.

 

Розповідаючи про проблеми, спеціалісти «Етнопродукту» згадують контроль якості молока за кількістю соматичних клітин. Власне, це один із основних показників якості, і, здавалося б, проблем з контролем бути не повинно. Виявилося, що організувати щоденний контроль саме цього показника досить важко. Зрештою, довелося придбати прилад «Екомілк», і тепер аналіз на соматику роблять щодня під час кожного доїння. У приміщеннях, де збирають молоко, встановлено бактерицидні лампи. Особливо уважно стежать за ретельним миттям. Всі ці прості гігієнічні заходи дають результат, і якістю молока, яке отримують у звичайних умовах, господарство пишається.

 

Чи багато охочих приєднатися до «клубу любителів ведення органічного скотарства»? Наталя Ничипорчук розповіла: ще три роки тому колеги сміялися з їхніх надоїв у 3500 кг від корови і не вірили, що органічне молоко «Етнопродукту» вдасться побачити на полицях магазинів. Тепер дедалі частіше лунають дзвінки й прохання проконсультувати стосовно того, з чого починати і до чого бути готовими. Причому відлякують людей передовсім не труднощі справи, а заплутаність законодавства. Читаючи купи старих законів і норм, яких не витіснило нове законодавство, важко второпати, чого держава хоче від аграрія.

 

Роман Макухін розповідає: «В Україні, в сільському господарстві зокрема, дуже заплутана нормативна база. Вона наростає, як снігова куля: до старих нормативних документів додаються нові, які часто суперечать попереднім, та їх ніхто офіційно не відміняє. Якщо заповнювати всі журнали та форми, то на саме ведення сільського господарства часу взагалі не залишиться. Коли до нас приїздять представники швейцарської аудиторської фірми і бачать, як виглядають вимоги щодо звітності й діловодства, вони у захваті від того, що при такому тискові державних органів ми взагалі ще встигаємо доїти корів. Швейцарський фермер стикається з державою, коли через Інтернет включає новонароджене теля до загального реєстру. Ще один привід для зустрічі з державою – це коли її представник перевіряє поголів’я на отримання відповідної дотації. Якщо її фермеру сплачено, держава не перевіряє куди пішли гроші, бо в Європі нікому не спаде на думку, що кошти, отримані на розвиток господарства, фермер витратить на купівлю, скажімо, апартаментів у центрі Цюріха. У нас, якщо дотацію отримано, перевірки КРУ – постійні. На щастя (якщо так можна сказати), оскільки впродовж останніх двох років ми жодних дотацій не бачили, то й перевірок, мабуть, не буде. Натомість напередодні набуття чинності закону про землю всілякі перевіряючі органи постійно нас «пресують», шукаючи резервні запаси земель, невитребувані паї тощо.  Наші чиновники, які керують сільським господарством, люблять говорити, що вони «знають проблеми українських фермерів». Звичайно ж, знають, бо самі їх і створюють!».

 

В Україні досі немає товарознавчої класифікації органічного продукту. Термінологія рясніє різними визначеннями -- власне, так само, як і в багатьох інших країнах. Десь таку продукцію називають «біо», десь «органік», десь – «еко». В Україні поки що проблемами класифікації і т. д. опікуються переважно в рамках міжнародних проектів, а також такі компанії, як «БІОЛан Україна», представництво FiBL(TheResearchInstituteofOrganicAgriculture- дослідний інститут органічного сільського господарства) та «Органік стандарт». «Етнопродукт» підтримує зв’язки з усіма цими організаціями і разом з ними активно поширює інформацію про переваги органічного сільського господарства.

 

Попит на органічну продукцію зростає. Телевізійні передачі та публікації у ЗМІ, а також миттєве поширення відгуків споживачів про продукцію в соціальних мережах, приводять до того, що люди починають замислюватися над тим, що вони, власне, їдять. Дедалі більше людей схиляються до того, що «справжня» їжа варта вищої ціни. Про те, що попит на таку продукцію є, красномовно свідчить і ставлення мережевих супермаркетів до «вередливого» свіжого молока «Етнопродукту» з терміном зберігання всього 72 години і, до того ж, помітно дорожчого за звичайне магазинне молоко. Якщо інші компанії, що виробляють масову молочну продукцію, постійно згадують про складнощі у взаєминах із мережами, то у випадку з «Етнопродуктом» представники мереж приходять самі і домовляються про поставки до їхніх магазинів органічного молока (йдеться про Київ). З’явився і споживач з Одеси – магазин натуральних і органічних продуктів «Прованс», який власним спеціально пристосованим транспортом вивозить молоко з господарств «Етнопродукту». А от у Чернігові спроба продажу органічного молока спочатку закінчилася невдало: обсяги закупівель магазином виявилися такі мізерні, що поставки не мали сенсу. І все ж з огляду на те, що в Чернігові планують відкрити перший магазин органічних продуктів, компанія не виключає свого повернення на ринок обласного центру.

 

Інформація про органічне молоко «Етнопродукту» поширюється без використання стандартних рекламних засобів. Її просуває через соціальні мережі компанія, яка пече свіжий органічний хліб за традиційною технологією і доставляє його вранці, з 6-ї до 9-ї години, у помешкання київських замовників. Вона ж доставляє і органічне молоко.

 

Наталя Ничипорчук вважає, що перспективи зростання ринку значні. Причому настільки, що навіть коли з’являться інші компанії, які запропонують подібну продукцію, ринок навряд чи швидко наповниться. На її думку, найдієвіший спосіб популяризації органічного молока – надати реальну допомогу хоча б одному підприємству, яке поставляло б цей продукт на полиці крамниць, даючи змогу споживачеві самому вирішувати, варто чи не варто його купувати.

 

Наталя розповідає: «Три роки  тому, коли ми запропонунували продавати необроблене молоко, колеги з нас сміялися. А зараз розпитують, як краще це робити. Усі працівники нашої компанії – фанатики здорової органічної їжі. Але при цьому ми розуміємо, що ринок рухає економіка, і з цим не можна не рахуватися. От, наприклад, у Голландії, коли ми питали в людей, які займаються там органічним тваринництвом, чому вони обрали цей шлях,  майже всі відповідали, що це можливість отримувати дотації. Крім того – це приваблива і шляхетна ідеологія.

 

Якщо сусідні господарства постійно спостерігають, що вже котрий місяць наша машина регулярно возить до Києва молоко, і потім бачать, почім це молоко продається в магазині, то їм теж стає цікаво. Так що і за труднощами, які нам доводиться долати, і за позитивним прикладом, ми – першопрохідці.

 

Ми – за те, щоб в Україні створювалося більше невеликих місцевих кооперативів із виробництва органічного молока. Причому, хотілося б, щоб вони працювали саме для локальних ринків. Органічні продукти не можна і не треба возити далеко.  До речі, у цьому сенсі дивною для мене є американська концепція дистрибуції органічного молока: «органічне молоко – тільки ультрапастеризоване».  Спочатку я думала, що це якась помилка, а виявилося, що правда. І пояснюється це тим, що виробників органічного молока у США мало, а попит на нього дуже великий. І щоб його задовольнити, доставляючи на далекі відстані, «винайдено» такий вихід. Треба сказати, що в різних країнах є різний підхід як до поняття «органічний продукт», так і до його маркування. У тих же Сполучених Штатах стандарти марткування суттєво відрізняються від європейського чи, скажімо, японського. Так, у США на упаковці може бути написано «100% органіка», «75% органіка». В моєму розумінні – органіка може бути тільки 100%.

 

Зараз приблизно 20% молока, що виробляють господарства нашої групи, надходить у прямий продаж як органічний продукт. Решту переробляють молокозаводи області, і там, звичайно, органічне молоко змішується з іншим, звичайним. Наші можливості збільшувати продажі обмежені тим, що нам доводиться орендувати спеціальний транспорт. Плануємо придбати свій, і тоді ситуація зміниться. Є й інші причини.

 

Ми плануємо розширювати асортимент органічних продуктів. Зараз це тільки молоко, а ми б дуже хотіли не віддавати його «у загальний котел», а виробляти з нього кисломолочний сир, масло, йогурти – все за традиційними технологіями з мінімумом впливу на сировину. Зараз шукаємо можливостей співпраці з сусіднім молокопереробним підприємством, тому що створення власних переробних потужностей пов’язане з такими складнощами, що стає справою, непідйомною навіть для ентузіастів. От і експериментуємо, шукаємо відповідні закваски, технології, обладнання. Шукаємо також відповідального та відданого традиціям молочної справи технолога з переробки».

 

Споживачі органічного молока – не найбагатші люди, як здається, зважаючи на його високу ціну. Узагальнено споживачі органічного молока – це молоде покоління, освічені люди, які мають доступ до Інтернету, завжди читають, що написано на етикетках про склад та походження продуктів, які вони купують. Це люди, яким не все одно, що вони їдять, і тим більш не все одно, що їдять їхні діти. Ці люди досить скептично ставляться до масової реклами. Вони готові до сприйняття органічних продуктів, розуміють, чому вони дорожчі, і готові за них платити.

 

На полицях магазинів і зараз можна бачити спеціальні етикетки: «біо», «екологічно чистий продукт», «органічний продукт» і т. п. Але далеко не кожен має сертифікат, який би авторитетно засвідчував, що продукт саме такий. З розвитком ринку це стає проблемою: за відсутності законодавства та контролю є великий ризик того, що саме поняття «органічний» буде знівельовано. Тому розмежовувати виробників органіки і тих, хто просто користується цим терміном як рекламним засобом, що привертає покупця, обов’язково потрібно.

 

За словами Наталії Ничипорчук, до кінця цього року в Україні з’являться ще три господарства з сертифікованою органічною молочною продукцією – на Житомирщині, Чернігівщині та Волині. Зараз у компанії сподіваються, що років хоча б через п’ять держава все ж таки почне надавати практичну підтримку тим ентузіастам агросектору, які нині вкладають гроші в органіку, розуміючи, що швидкої віддачі від цього не буде. Просто ці люди сповідують іншу філософію – не миттєвого зиску, а збереження для себе і своїх дітей найціннішого ресурсу: родючої здорової землі. Вони отримують задоволення і відчувають гордість від того, що продукція, яку вони виробляють, особливо корисна для здоров’я людини. І, звичайно, дуже смачна. Компанія планує все молоко, вироблене у господарствах, доводити до споживача в натуральному вигляді, а також у вигляді самостійно переробленої молочної продукції. Кількість дзвінків до «Етнопродукту» з проханнями проконсультувати щодо виробництва органічного молока зайвий раз підтверджує, що попит на цю продукцію зростає і ця ніша на ринку ще не заповнена.

 

 

За матеріалами журналу «Молоко і ферма».

Партнери сайту
  • Асоціація виробників молока
  • milkUA.info