Люди не мають знань з правильного харчування, тому що вони не вважають їх важливими

Олег Віталійович Швець, директор НД Інституту харчування, дав інтерв'ю спеціально для сайту "Я люблю молоко".

Олеже Віталійовичу, відомо, що рівень споживання молока і молочних продуктів українцями недостатній. При цьому вибір молочних продуктів у нас дуже великий. У чому, на Вашу думку, причина зменшення споживання молочного?

Причин багато. По-перше, немає достатньо інформації про те, чому вживання молочних продуктів є важливим. При цьому дуже багато невиправдано негативної інформації про якість та безпечність молочної продукції. По-друге, частина дорослого населення погано переносить молоко. У сім’ях, де є така людина, відбувається свого роду ланцюгова реакція – як тільки хтось один погано реагує на молоко, його перестає вживати вся сім’я, і відбувається це тому, що молоко просто перестають купувати. Частка людей із непереносимістю лактози (молочного цукру, компоненту молока) в Україні складає від10 до 20%. Точної цифри немає, тому що дослідження у нас не проводяться. Ну і, крім того,  є ще один фактор зменшення споживання молочних продуктів – це зниження купівельної спроможності населення. Споживачі біднішають, ціни зростають.

За даними Державного комітету статистики України середньодушове споживання молока і молочних продуктів у перерахунку на молоко складало у 2000 році 199 кг, у 2006 – 234 кг, а у 2011 – 206 кг.  Мені важко сказати, чи це об’єктивна інформація. За нашими даними, отриманими у дослідженні, що проводилося нещодавно у 4 центральних областях України, цифра виходить інша: 131 кг. Цифри, що має бізнес з цього приводу, ближчі до наших, але вони теж менші за ті, що дає офіційна статистика. Але у будь якому разі, всі цифри менші за рекомендовану норму. Згідно із сучасними дієтичними рекомендаціями, для дорослої людини добова норма споживання молока становить 700 г на день, тобто 255 кг на рік. Так що дійсно, можна сказати, що молока і молочних продуктів у раціоні наших людей недостатньо.

-  Якими є наслідки тих змін в харчуванні, які відбуваються останнім часом? Чого стали споживати більше? Чого менше? Як виглядає сучасний типовий український раціон  і які є „перекоси”?

Я б не сказав, що людина страждає від того, що вона недоотримує якогось одного продукту. Негативні наслідки для здоров’я пов’язані не стільки з монодефіцитом молока і молокопродуктів, а і з тим, що більшість людей в Україні не харчується у відповідності з сучасними уявленнями про збалансовану дієту. Тому можу сказати, що українці не вживають у достатній кількості не тільки молока, але й інших важливих продуктів.

Не отримуючи молочного стільки, скільки потрібно, людина починає страждати від остеопорозу. Одночасно не отримуючи інших продуктів, вона страждає і комплексом інших захворювань. А взагалі, якщо говорити про молоко, то всім відомо, що дефіцит молочного призводить, у першу чергу, до дефіциту повноцінного молочного білку і кальцію в організмі. Судячи з наслідків, українці переїдають простих вуглеводів, насичених жирів, трансжирів і солі. Тобто технологічних малокорисних продуктів, які містять багато некорисних компонентів, у тому числі і хліба, і ковбас.

Можна сказати, що проблема, яку ми обговорюємо, набагато ширша за проблему недоїдання молочного і взагалі харчування. Це проблема суспільства. Люди погано відносяться до себе і один до одного. На мою думку, рівень розвитку країни не вимірюється розміром середньої зарплатні. Якщо дати у нас в країні зарплату, скажімо, у 10 разів більшу, це не буде означати, що наші люди стануть жити так, як живуть у розвинених країнах. У суспільстві відсутні базові речі: відношення до себе, до свого здоров’я, до своїх близьких, просто до сторонніх людей. Це стосується не тільки здоров’я. У людей немає знань, тому що вони не вважають ці знання важливими. Вони відносяться до себе абияк. І так само ставляться до свого харчування.

Бізнес теж, на жаль, негуманно поводиться щодо споживача. Причому, молочний бізнес у цьому плані виглядає набагато благородніше, ніж інші. Якщо подивитися на асортимент великого українського магазину, то побачимо, що найбільшим є асортимент технологічних м’ясних продуктів. Наприклад, в одному магазині можна побачити 25 видів тільки сервелату. Дуже великі відділи з алкоголем і кондитерськими виробами – тобто тим, чого люди мають вживати якнайменше. На споживача тисне маркетинг і дуже великий вибір. А склад кондитерських виробів у багатьох виробників не витримує ніякої критики і при цьому головними споживачами «трансжирних» цукерок є наші діти. Тим часом на молочні продукти виливається у тисячі разів більше негативу, ніж на кондитерські. Чомусь нікого не турбує їх якість.

Безпечність продуктів гарантує держава. Що ж стосується якості, то держава не може чогось вимагати від виробника. Якість виростає із конкуренції: конкретний бізнес намагається зробити свій продукт кращим, щоб більше продавати, щоб споживач споживав саме його продукт, звикав до нього і споживав довго для свого блага. Так повинно бути. Це я говорю про категорії, які ще не прийшли в Україну.

Я, наприклад, не чув, щоб по телевізору, наприклад, виступив представник якогось кондитерського підприємства і сказав: „У нашій продукції немає трансжирів”. Або щоб керівник ковбасної фабрики повідомив: „Ми знизили вміст солі у своїй продукції на 30%”. Такого немає. Просто тому, що цього реально ніхто не робить.

Чи може Ваш Інститут  впливати на ситуацію, на впровадження тих чи інших харчових технологій? Що Вам особисто подобається, і що не подобається у тому асортименті молочного, що випускається?

Наш Інститут розробляє пропозиції. Ми нічого не вигадуємо самі, тому що з нашими ресурсами це неможливо. Ми можемо слідкувати за міжнародними трендами і намагатися щось зробити і у нас. Зараз, наприклад, сподіваюся з наступного року, запрацює Програма „Здоров’я 2020”. Вперше туди буде включено питання харчування, в тому числі і питання обмеження використання тих нездорових компонентів, які я називав, а також широке інформування населення про те, яких продуктів треба їсти більше, а споживання яких обмежувати. В Європі вже зараз є такий досвід, коли виробництво продуктів, які містять багато солі, цукру або трансжирів, обкладається додатковим податком. Тобто, ціна теж починає мотивувати споживача зробити більш здоровий вибір.

Що стосується молочної продукції, яку виробляють за новими технологіями, то я це сприймаю спокійно, адже технології постійно розвиваються. Не знаю, чи буде доречною така аналогія, але наведу приклад: 40 років тому ми дивилися ламповий телевізор, потім транзисторний, а зараз плазму. Це відбувається у будь-якій індустрії, в тому числі харчовій. У попередні роки не було технологій, щоб виробити продукт більш цінний у харчовому сенсі, більш доступний по ціні, і ще – щоб він довше зберігався. Зараз технології це дозволяють. Це не несе загрози здоров’ю людини, технології досконально перевіряються перед запуском у виробництво.

Я розумію, що на журналістів будь-яка харчова добавка у продукті діє як червона ганчірка на бика, це привід підняти хвилю. А насправді, сьогоднішня мода, наприклад, на непастеризоване молоко, містить набагато більшу загрозу. Наприклад, у США, де ця мода почалася раніше, зараз цим дуже занепокоєні, тому що із захопленням непастеризованими продуктами кількість харчових інфекцій зросла в рази!  Я нічого не маю проти непастеризованих продуктів, але у цьому випадку повинна бути дуже висока відповідальність всіх, хто включений у ланцюг – і виробників, і транспортувальників, і торгівлі. І, я б це підкреслив – найбільш високою повинна бути відповідальність самого споживача. Люди звикли завжди звинувачувати когось, а самі, наприклад, можуть влітку принести молоко додому і не поставити в холодильник, а залишити на столі. Потім п’ють і мають неприємності.

Якщо говорити, наприклад, про сир, то я спокійно ставлюся до наявності у ньому, наприклад, рослинного жиру. Підкреслюю – це у випадку, якщо йдеться про звичайний рослинний жир, а не про трансжири. Якщо споживач знає, що в продукті є рослинний жир, і коштує такий продукт дешевше, то все в порядку. Такий продукт не шкідливіший, ніж сир звичайний, а у якомусь відношенні, можливо, й корисніший.

Трансжири, про які зараз багато згадують, це не просто рослинні жири, а жири змінені з метою утримання вологи у продукті. По використанню трансжирів у нас в країні ніяких норм або обмежень немає. За діючими в Європі правилами трансжирів у продуктах не повинно бути взагалі, або ж їх повинно бути менше, ніж 1%. У нас же у деяких кондитерських виробах їх міститься до 20%. До речі, у Великобританії також немає норм на вміст трансжирів. Просто тому, що такі жири там не використовуються. Їх вміст повинен бути зазначений на етикетці, а якщо він там буде вказаний, то цей продукт просто не будуть купувати. Тому трансжири там не використовують.

Що стосується пальмової олії, про яку останнім часом багато говорять, то вона не гірша за молочний жир, а якщо дивитися з точки зору її впливу на судини, то й краща. Але це тільки у випадку, якщо йдеться не про гідрогенізовану або частково гідрогенізовану пальмову олію. Думаю, що молочні технологи знають про різницю.

Щодо моїх власних уподобань стосовно молочного, то можу сказати, що мені не до смаку наші сири. Спробувавши французькі або голландські, маєш можливість порівнювати. І тут я мушу сказати, що навіть найдешевший сир (3,5 євро за кг), який можна купити у французькому магазині Ашан у відділі для бідних, кращий на смак за наш, який є значно дорожчим. Думаю, що тут є над чим працювати.

- Американський департамент охорони здоровя щорічно випускає „Дієтичні рекомендації американцям”. Наголос робиться на необхідності вживання  низькокалорійних продуктів, в тому числі молочних. В цих порадах є таблиці з калорійності, вмісту кальцію тощо. Викладено основні принципи здорового харчування, причому такі, що спираються на типові для американців продукти. Чи планується щось подібне в Україні? Чи є необхідність дещо стримувати апетит наших співгромадян та коригувати типове меню, чи частка тих, хто страждає на ожиріння, ще не критична?

Треба сказати, що згадані „Дієтичні рекомендації”  - це результат дуже великої роботи величезної команди фахових організацій і спеціалістів. „Дієтичні рекомендації” випускаються раз на п’ять років і бюджет, який виділяється на цей проект американським урядом дуже серйозний. Наприклад, річний бюджет Національного інституту здоров’я США, який бере участь у розробці таких рекомендацій,  складає 300 млрд долларів. Можна говорити про катастрофічне поширення ожиріння серед американців і про те, що вони не сама здорова нація. Але живуть вони при цьому на 15 років довше, ніж українці.

В Україні зараз створено Ассоціацію дієтологів. Пріорітетом її роботи буде інформування населення про реальну якість продуктів. Якщо бізнес буде зацікавлений у тому, щоб донести до споживача, що його продукт якісний, ми будемо в цьому допомагати.

Візьмемо, приміром, печиво. Для того, щоб показати, що воно якісне, треба довести, що в ньому немає трансжирів, там мало солі та цукру, є харчові волокна, є вітаміни та мінерали. Тобто, це не просто безпечний для вживання продукт, але саме якісний. Технічні можливості у нас для цього є, сьогодні сучасне аналітичне обладнання в Україні не така вже й рідкість. Ми сподіваємося, що коли почнемо таку роботу, то виробники подумають не тільки про те, чому їх продукція програє. Вони також згадають, що вони самі та їх діти є споживачами цієї продукції.

В Україні багато проблем, пов’язаних з харчуванням, серед них і ожиріння. Ця проблема є дуже актуальною. Більше половини дорослого населення мають зайву вагу. При цьому 15% чоловіків і 25% жінок страждають саме від ожиріння, а це вже хвороба. Поки що для виправлення ситуації нічого не робиться. Люди продовжують плювати на своє здоров’я, мало рухаються, багато їдять та зловживають алкоголем. Поки не буде системної роботи з інформування населення про правильне харчування, поки не відбудуться зміни у ставленні людей до себе, одне до одного, до свого здоров’я, проблема буде поглиблюватися.

Партнери сайту
  • milkUA.info
  • Асоціація виробників молока